Історія української вишиванки
Вишиванка є найвідомішим елементом українського національного одягу. Перші згадки про вишиті сорочки з'являються в одинадцятому столітті. Виготовляли вишиті сорочки з льону чи конопляних волокон та обов'язково прикрашали орнаментом. У давнину вважалося, що там, де закінчується одяг і стає видно оголене тіло, може жити нечиста сила, тому поділ, рукави та горловина сорочки обов'язково були вишиті спеціальними символами, які називалися оберегами.
Перед початком роботи над новою вишиванкою читали молитву, а якщо вишиванка призначалася для певних обрядів, то святили в церкві голки для вишивання.
Дітей одягали у вишиванку лише в тих випадках, коли вони ставали помічниками своїм батькам та приносили користь сім'ї. Незаміжні дівчата вишивали собі сорочки для посагу і одягали її тільки після одруження.
Спочатку головними кольорами у вишивці були червоний та синій, а поєднання чорного та червоного з'явилися набагато пізніше.
Українські вишиванки вирізняються різноманітністю орнаментів. Вишиті малюнки можуть складатися не лише з геометричних візерунків, а й із зображень рослин, тварин, птахів.
Українські вчені довели, що в деяких випадках малюнок вишиванки включає в себе зашифровані літери алфавіту.
Використані у вишиванці кольори – це не лише фантазія певної майстрині. За довгі часи в кожній місцевості виробилися свої поєднання кольорів і характерний візерунок. Наприклад, у центральній Україні найчастіше використовували рослинні орнаменти, яскравій складній вишивці віддавали перевагу на Закарпатті.
Коментарі
Дописати коментар